Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Патріарх Філарет (1619-1633)

Патріарх Філарет (1619-1633)

Федір Микитович Романов-Юрський, після смерті царя Федора, був одним із законних претендентів на Російський трон, так як був племінником Івана Грозного. Потрапивши в опалу при Борисі Годунові, Федір Романов-Юрський був пострижений у чернецтво з ім’ям Філарет. У Смутний час Лжедмитрій II захопив митрополита Філарета в полон, де він пробув до 1619 року. Земський собор 1613 року вибрав на російське царство Михайла Романова, сина митрополита Філарета, затвердивши за останнім титул Патріарха. Патріарх Філарет (1619-1633) став найближчим радником і фактичним співправителем царя Михайла.

24 червня 1619 року, після семирічного періоду так званого «міжпатріаршества», митрополит Філарет був зведений на Першосвятительську кафедру. Його інтронізацію очолив Патріарх Єрусалимський Феофан IV, який за Промислом Божим опинився в той час у Москві.

Патріарх Філарет (в миру Федір Микитович Романов-Юр’єв) народився близько 1553 року. Він належав до одного з видних боярських родів. Федір Микитович був племінником Івана Грозного (сином брата його дружини Анастасії Романівни). З юних років виховуючись у придворній обстановці, він був широко освічений, мав прекрасні душевні якості, приємну зовнішність, був любимий народом, брав чільну участь у державних справах, якими любив і вмів займатися. Після смерті царя Федіра він став одним із законних претендентів на Російський трон, і багато хто хотів саме його бачити царем. Підданий опалі при Борисі Годунові, він був пострижений у чернецтво з ім’ям Філарет і відправлений до монастиря святого Антонія Сийського в Архангельській губернії. Смирившись перед волею Божою, Філарет став щиро подвизатися за всіма правилами суворої православної аскези і так в цьому досяг успіху, що викликав велику повагу і шанування в церковному світі. Після смерті Бориса Годунова в 1606 році його зводять у сан митрополита Ростовського. У тому ж році він брав участь у прославленні святого царевича Димитрія і перенесення його мощей до столиці.

У Смутний час самозванець Лжедмитрій II, захопивши митрополита Філарета в полон, нарік його «Патріархом Московським». Авраамій Паліцин писав, що тушінци тримали свого патріарха в неволі, «охороняли того завжди сильними сторожами і ніякими ні словами, ні натяком спробувати йому  давали». Патріарх Гермоген знав це і у своїх грамотах писав, що молить Бога про тих, «які взяті в полон, як і Філарет митрополит та інші, не власною волею, а  вимушено».

Згодом Філарет був призначений на небезпечну посаду духовного глави російського посольства у Сигізмунда III. За відмову писати в Смоленськ про здачу міста полякам митрополит Філарет був узятий під варту. Пішли роки очікування в польських катівнях, майже 9 років перебував він у полоні і показав таку « міцну стійкість», що здобув повагу у поляків.

Тим часом в 1613 році Земський собор обрав на російське царство Михайла Романова, а за його батьком затвердив титул «нареченого Патріарха». Знаючи, який дорогий царю Михайлу його батько, поляки тягнули, виставляли все нові вимоги, думаючи, що Государ поступиться ще чим-небудь, і зволікали з розміном бранця. Але Філарет тримався мужньо і непідкупно, написавши синові, що він скоріше залишиться у великих  утисках, але не пожертвує і п’яддю Руської землі.

Розмін полонених відбувся лише у 1619 році. Цей полон, з’єднаний з тяжкими обмеженнями Філарета, підніс його в очах росіян: на нього дивилися як на мученика, що постраждав за Православну віру і за Батьківщину. Майже відразу ж після прибуття митрополита Філарета відбулося обрання і наречення його в Патріарха.

Соборне визначення про причини обрання його на цей Престол характеризує Філарета як «… чоловіка у вченні божественних апостолів і отців дуже витонченого, і в чистоті житія і благим характером відомого»;«По плоті той царів отець, і цього заради нехай буде царству помічник і будівельник, і сиротам заступник і ображеним предстатель”. Патріарх Філарет став найближчим радником і фактичним співправителем царя Михайла Федоровича Романова. Навчений великим життєвим досвідом, Першосвятитель добре знав систему державного управління і допомагав юному і недосвідченому государю, своєму синові. В урядових указах ім’я Патріарха стояло поруч з іменем царя, він носив титул «Великий Государ, Святіший Патріарх Філарет Микитович». Фактично саме за Патріарха Філарета оформилося то співвідношення влади Царя і Патріарха, яке згодом стало сприйматися як ідеальне для Православної держави правління «Премудрої двійці». Роки його Патріаршества ознаменувалися рядом значних церковних і державних реформ.

Патріарх Філарет дуже багато зробив для відновлення в країні державності після Смути. Перше, чого він добився – це проведення поземельного перепису, завдяки якому були справедливо розподілені податі, що збільшило доходи скарбниці, полегшивши одночасно податковий тягар простого народу. За допомогою церковного суду Патріарх зміцнив дисципліну в державі. Оновилися економічні та культурні відносини з іноземними державами. Почалося реформування армії, будувалися нові заводи.

Патріарша діяльність Філарета полягала в енергійній охороні чистоти Православ’я, в переслідуванні релігійного вільнодумства та моральної розбещеності, у реформі церковної адміністрації. Велику увагу Патріарх Філарет приділяв зовнішній політиці, керував дипломатичними зносинами, а також створив шифр для дипломатичних паперів. Важливий слід залишила діяльність Патріарха Філарета в області церковного управління; були засновані особливі Патріарші накази, які впорядковували церковні справи.

Патріарх Філарет дбав і про насадження шкіл, закликав архієпископів до заснування училищ при архієрейських будинках. З його благословення при Чудовому монастирі в Москві було відкрито Греко-латинське училище, що стало осередком духовної просвіти.

Першосвятитель багато уваги приділяв друкуванню та виправленню богослужбових книг. З Московської друкарні, розширеної за указом Патріарха Філарета, в період його предстоятельства вийшло безліч видань, в тому числі повне коло богослужбових книг. Книги розсилалися в монастирі і храми за ціною, в яку обійшлося їх надрукування, без прибутку, а в Сибір – безкоштовно.

У 1620 році з благословення Патріарха Філарета було засновано нову Тобольську єпархію, що мала величезне значення для поширення християнства серед народів Сибіру.

За Патріарха Філарета оновилися перервані в епоху Смути зносини Москви зі Східними Церквами і приїзди до Москви за милостинею численних представників духовенства цих Церков.

Під час правління Патріарха Філарета був оформлений офіційний погляд на події Смутного часу, в основі якого лежало уявлення про необхідність збереження віри предків, отриманої від апостолів і яка зберігається на Русі протягом століть; відступ від Православ’я загрожувало загибеллю, як це сталося з колишніми столицями християнського світу. Єдиною берегинею стародавнього благочестя визнавалася Москва, тому будь-які спроби переосмислення вітчизняного релігійного досвіду і будь-які західні впливи трактувалися як небезпечні і неприпустимі. Звідси заборони і обмеження на ходіння сумнівних за змістом книг. Досвід, отриманий в польському полоні, переконав Патріарха Філарета в неприпустимості унії для Російської Церкви, і, займаючи Патріарший Престол, він зробив всі зусилля для запобігання Росії від західних релігійних впливів.

У період Патріаршества Філарета, крім канонізації Макарія Унженського (1619) і Авраамія, єпископа Галицького (1621), до Москви була принесена риза Господня. У 1625 році посол перського шаха підніс Патріарху золотий «ковчег, а в ньому великого і славного Христа срачіца». Святиня була поставлена ​​в Успенському соборі, а святкування на її честь встановлено 27 березня.

Патріарх Філарет зробив багато корисного для Російської Церкви. Його непересічна особистість помітно підвищила престиж і гідність Патріарха Московського. Патріарх Філарет помер 1 жовтня 1633. Він сам вказав собі наступника – архієпископа Псковського Іоасафа.  Похований Патріарх Філарет в Успенському соборі Московського Кремля.