Дата народження: 19 грудня 1926 р.

Дата смерті: 28 квітня 2019 р.

Дата хіротонії: 12 липня 1974 р.

Дата постригу: 1948 р.

Тезоіменитство: 30 серпня

Країна: США

Біографія:

Народився 19 грудня 1926 р. в селі Нова Маячка, Херсонської області. Імена його батьків: Михайло і Людмила (уроджена Мартинова). Батько Миколи по професії був ковалем, цю спеціальність він разом зі своїм братом успадкував від свого батька.

Родина Миколи недовго прожила на цьому насидженому місці, де його батьки, а також дідусь і бабуся, народилися і виросли. Це був час радянської влади, коли почалася колективізація і розкуркулення. Багато залишали насиджені місця і металися по величезній країні, щоб якось вижити. Те ж саме торкнулося і сім’ї Миколи. Останнє місце, де влаштувалася його сім’я, було село Федорівка. Тут Микола ходив до початкової школи, де було тільки 4 класи. Для подальшої освіти Микола ходив у сусіднє село –  Кучеряво-Володіміровку,  де була 8-річна школа.

Під час Другої світової війни в окупованих місцях німці набирали молодь для роботи у Німеччину, спочатку на добровільних засадах, а потім насильно. Серед забраних опинився і Микола. Це сталося на початку грудня 1942 р. Разом зі своїми односельцями Микола опинився в таборі для східних робітників – Ostarbeiter, так називали робітників з окупованих областей Радянського Союзу. У своїй родині серед дітей Микола був старшим. Вдома залишилися у нього, крім батьків, ще три брати і дві сестри.

Коли було можливо в цих табірних умовах, Микола їздив до церкви в Берлін. Одного разу в церкві він зустрівся з ієромонахом Кіпріаном (Пижовим), який познайомив його з усією чернечого братією преподобного Іова Почаївського, яка евакуювалася з Словаччини перед наступом радянських військ. Микола виявив бажання приєднатися до чернечої братії, і настоятель архімандрит Серафим (Іванов) погодився прийняти його. Залишивши нелегально «остовскій табір», Микола приєднався до братії третього лютого 1945 р. Через 5 днів чернеча братія залишила Берлін і оселилася на півдні Німеччини.

Після капітуляції Німеччини братія переїхала спочатку до Женеви, а звідти 1-го грудня 1946 прибула до США, на проживання у Свято-Троїцький монастир, заснований архімандритом Пантелеймоном з благословення та за підтримки архієпископа Віталія (Максименко).

У Женеві, перед від’їздом в США, Микола був пострижений у рясофор з ім’ям Аліпія. У Свято-Троїцькому монастирі батько Аліпій проходив різні послухи нарівні з іншими братами, але головне його заняття було в іконописній, де він працював під керівництвом вищезгаданого отця  Купріяна, відомого іконописця зарубіжжя.

У 1948 р. разом з двома іншими послушниками (майбутніми митрополитом Лавром і архімандритом Флором) він був пострижений архієпископом Віталієм (Максименко) в мантію.

Після закінчення навчання в семінарії при монастирі, отець  Аліпій викладав в ній деякі предмети (церковнослов’янська мова, грецька мова та інші). У результаті викладання їм була складена церковнослов’янська граматика, видана в 1964 р., другим виданням у 1984 р.

У 1950 р. отець  Аліпій був висвячений Блаженнійшим митрополитом Анастасієм  у ієродиякони, а в 1954 р. – у сан ієромонаха.

У 1974 р. у м. Чикаго, за участю митрополита Філарета, архієпископів Серафима і Віталія та єпископа Лавра архімандрит Аліпій був хіротонізований на єпископа   Клівлендського, вікарія Чиказької і Детройтської єпархії.

Після кончини архієпископа Серафима (Іванова) в 1987 р. владика Аліпій був призначений правлячим архієреєм. У 1990 р. возведений у сан архієпископа. У 1994 р. був переведений на Австралійсько-Новозеландську кафедру, але через хворобливе  здоров’я  Австралійське консульство зволікало з дозволом на постійне проживання, і за клопотанням парафіян Покровського собору в Чикаго він був повернений на колишнє місце. Виконуючи свої обов’язки по єпархії, владика Аліпій не забував і свого іконописного мистецтва. Їм був розписаний  Сергієвський собор в м. Клівленді.

Великим постом 2002 р. в огорожі кафедрального собору владика впав, вдарившись головою об асфальт, в результаті чого отримав пошкодження, які позбавили його можливості самостійно пересуватися. З того часу владика робить значні кроки в процесі реабілітаційного лікування, до якого ставиться з усією серйозністю.

У 2003 р. на допомогу Преосвященнійшому  владиці  в єпископа Клівлендського був возведений архімандрит Петро (Лук’янов), колишній Начальник Російської духовної місії в Єрусалимі.

Рішенням Архієрейського Синоду Руської Зарубіжної Церкви від 30 червня – 1 липня 2016 р. почислений на спокій. У повідомленні прес-служби РПЦЗ, зокрема, йдеться: «Довідавшись про те, що в нинішньому році Високопреосвященнішому Аліпію, архієпископу Чиказькому і Середньо-Американському, виповнюється 90 років і заслухавши доповідь Предстоятеля Руської Зарубіжної Церкви про своє нещодавнє відвідання цього поважного старця-архієпископа, всіма шанованого і поважного за багаторічне і ревне служіння Христової Церкви, Архієрейський Синод благословив останнього на заслужений відпочинок, визначивши Його Високопреосвященство на спокій, з правом перебування в архієрейському будинку в Чикаго, на утриманні єпархії, якій він віддав всі свої сили».

Відійшов до Господа 28 квітня 2019 р. Відспівування відбулося 30 квітня в Покровському кафедральному соборі в Чикаго, поховання – 3 травня в Свято-Троїцькому монастирі в Джорданвілі (Нью-Йорк).