Єпархія Руської Зарубіжної Церкви

Історія      

Західно-Європейська єпархія веде свій родовід від парафій, сформованих біженцями з Росії в Західній Європі після революції 1917 року. Перший «керуючий руськими парафіями в Західній Європі», архієпископ Житомирський і Волинський Євлогій (Георгіївський), який емігрував, був призначений на цю посаду 1 жовтня 1920 року указом Південно-Руського Вищого церковного управління, що знаходилося в той час у місті Сімферополі, в стані генерала Денікіна. Стверджувальний указ в січні 1921 року був виданий цим же ВЦУ, вже з Константинополя.

Декретами 423 і 424 від 8 квітня 1921 року святитель Патріарх Тихон заснував «Тимчасову адміністрацію руських парафій в Західній Європі» і передав її управління архієпископу Євлогію за згодою святителя митрополита Петроградського Веніаміна (Казанського) (див. лист від 21 червня 1921 року), який до цього очолював юрисдикцію релігійних організацій Руської Православної Церкви в Західній Європі. Указом від 30 січня 1922 року свт. Тихон звів архієпископа Євлогія у сан митрополита.

Указ Патріаршої канцелярії за № 348 від 5 травня 1922 року, написаний під сильним натиском безбожної влади, скасовував Вище церковне управління закордоном і передавав владу над всіма російськими біженцями митрополиту Євлогію, який, однак, не став вступати в конфлікт з іншими зарубіжними російськими архіпастирями. За його почину і по соборним рішенням зарубіжних архієреїв у згоді з указом Патріарха відбувається розпуск ВВЦУ, а потім організується Архієрейський Синод Руської Православної Церкви Закордоном, у юрисдикції якого в 1923 році виділяється Західно-Європейський митрополичий округ на чолі з митрополитом Євлогієм. Але вже в 1926 році митрополит розмежувався з Архієрейським Синодом і в 1927 році увійшов в підпорядкування Московському Патріархату.

Невелика група парафій, які вирішили зберегти вірність РПЦЗ, була очолена архієпископом Серафимом (Лук’яновим), який переїхав з Лондона до Парижа. Рішенням зарубіжного Архієрейського Собору 1927 року Західно-Європейська митрополія стає єпархією, а архієпископ Серафим – її архіпастирем. Хоча спочатку вона складалася не більше ніж з 5-6 парафій, в рамках єпархії йшла активна побудова нових храмів, організація парафій, були створені вікарні кафедри в Лондоні (1929), Відні (1931, в 1938 перепідпорядкована Берлінській), Каннах (25.09.1936 ). У 1934 році єпархія була розділена на 4 благочиння, а рішенням Архієрейського Собору 29 серпня 1938 року знову перетворена у митрополичій округ, який до кінця 1939 року налічував три самостійні єпархії – власне митрополичу Західно-Європейську (з незаміщеним вікаріатством у Лондоні), Канську і Брюссельську, що формується.

В кінці Другої світової війни у підпорядкування Московському Патріархату повертається митрополит Євлогій, який знаходився до цього в юрисдикції Константинопольського Патріархату, а також, з 31 серпня 1945 року, і митрополит Західноєвропейський Серафим. Однак, знову знаходяться парафії, що не пішли за ним, і що залишилися в юрисдикції Руської Зарубіжної Церкви, для яких 10 березня 1946 року у єпископа «Брюссельського і Західно-Європейського» рукопокладений Нафанаїл (Львов). З цього часу Західно-Європейська паства Руської Православної Церкви Закордоном знову існує в рамках однієї єпархії.

Під час свого перебування на Західно-Європейській кафедрі святитель Іоанн (Максимович) багато зробив для зміцнення тут Православ’я і розповсюдження його серед народів Європи. Ним був розпочатий процес відновлення шанування Православною Церквою стародавніх західних святих, прийняті під свій омофор Французька і Голландська Православні Церкви, яким він сприяв у підготовці місцевих священнослужителів, виданню богослужбової літератури французькою та голландською мовами.

Протягом її післявоєнної історії, для єпархії призначалися вікарні єпископи з титулами Престонський, Женевський, Брюссельський, Гаазький, Лесненський і Вевейський.

Кафедральним містом єпархії в різний час були Париж, Брюссель і, на даний момент, Женева. Першим єпископом Женевським став Леонтій (Бартошевич), хіротонізований у якості вікарія єпархії 24 вересня 1950 року, а першим правлячим архіпастирем Західно-Європейської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном з титулом «Женевського» – його брат, архієпископ Антоній (Бартошевич), у 1963 році.

Єпархія об’єднує парафії в Австрії, Бельгії, Іспанії, Італії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції, Швейцарії.

Кафедральний собор – Хрестовоздвиженський (Женева).

***

З жовтня 2017 р. єпархія перебувала під тимчасовим управлінням голови Архієрейського Синоду РПЦЗ митрополита Східно-Американського і Нью-Йоркського Іларіона.

Рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ від 20 вересня 2018 року голова Архієрейського Синоду звільнений від управління парафіями Західно-Європейської єпархії, єпископом Річмондським і Західно-Європейським з місцеперебуванням в Лондоні призначений Преосвященний Іриней (Стинберген).

Архієрейський Синод РПЦЗ на засіданні 27 червня 2019 року постановив: «На підставі результатів відповідного опитування Преосвященних архієреїв Російської Зарубіжної Церкви і відкритого голосування учасників нинішнього засідання Архієрейського Синоду вважати Великобританську і Західно-Європейську єпархії канонічно об’єднаними під омофором Преосвященного Іринея з титулом “єпископ Лондонський і Західно-Європейський”».