Феодор Вальсамон славнозвісний серед грецьких каноністів останньої половини того ж 12 століття.
Уродженець Константинополя, Вальсамон був спочатку дияконом патріаршої церкви в Константинополі, номофілаксом і хартофілаксом патріаршим, і ігуменом Влахернським.
Найважливішими з цих посад була посада хартофілакса, який вважався вустами і оком патріарха і його правою рукою. У царювання Ісаака Ангела Вальсамон зведений на Антиохійський патріарший престол.
Але Вальсамон не зайняв престолу в Антіохії, що знаходилася у той час у владі латинських хрестоносців і був змушений виконувати обов’язки патріарха Антіохійського, перебуваючи в Константинополі.
З багатьох канонічних творів Вальсамона найважливіше є – «Пояснення священних і божественних правил Святих і всехвальних апостолів і священних соборів Вселенських і помісних або приватних та інших святих отець, і при цьому вказівка законів, діючих і недіючих, що містяться в чотирнадцяти титулах, поміщених перед правилами, складене за наказом царя і патріаршим» Царський наказ, про який тут йдеться, дано було Вальсамону імператором Мануїлом Комніном, а патріарше Константинопольським патріархом Михайлом Анхіалом.
Сутність цього наказу полягала в тому, щоб розглянути священні канони, пояснити і витлумачити неясне в них і те, що здавалось неузгодженим із законами. Доручення виконано Вальсамоном вже при патріархові Георгії Ксіфіліні (1191 -), якому він і присвячує свою працю.
Перша частина Вальсамонової праці, що передує тлумачення канонів, є тлумачення на Номоканон патріарха Фотія, присвячене більш погодженням різних світських законів, ніж церковними правилами.
Тлумачення власне церковних правил складає другу частину цієї великої праці. Тонкість юридичного аналізу, богатсво канонічних та історичних відомостей – ось відмінні риси Вальсамонових тлумачень.
Вальсамон володіє величезним канонічним і юридичним матеріалом і з надзвичайним мистецтвом вживає його для всебічного висвітлення правил. Особиста та безпосередня участь його в церковно-урядових справах у якості начальника патріаршої канцелярії надала в його розпорядження такі засоби, якими не міг володіти ніхто не приймаючи у цих справах участі.
Звідти його тлумачення збагачені прикладами з церковної практики, роздільною здатністю різних питань, які представлялися або можуть представиться в додатку того чи іншого правила, вказівками неправильностей, щодо прибулих в практику всупереч канонам, посиланнями на світські закони.
Для науки Вальсамонов коментар дорогоцінний і тим, що тільки в ньому збереглося багато патріарших і синодальних рішень, а рівно і імператорські закони. Вальсамона вважають самим наймудрішим і багатосвідучим, як в законах, так і в правилах. Але видавці Підаліона не прихильні до Вальсамону і ставлять його набагато нижче Зонара.
Тлумачення названих нами трьох тлумачів в православній церкві грецької та руської завжди користувалися авторитетом. І це не тільки заради їхньої внутрішньї гідності, але і внаслідок схвалення їх вищої церковної влади.
Вальсамон зробив свої тлумачення за наказом вселенського патріарха Константинопольського (Михайла Анхіала) і після того, коли закінчив, представив вселенському патріархові (Георгію Ксіфіліну).
У послудуючий час Константинопольські патріархи посилалися на Вальсамонови тлумачення для заснування практичних рішень. Так Константинопольський патріарх Філофей (1362) посилається на авторитет Вальсамонова тлумачення в передмові до Гангрських правил про необов’язковість одного синодального рішення, що відбулось за спочилого патріарха Олексія.
Коли було зроблено видання грецької кормчої книги (Підаліон), – видавці її склали своє тлумачення тримаючись в точності і перш за все Зонара, Вальсамона і Арістей. «Під справжнім текстом правил, пишуть видавці, ми поклали простою (новогрецькою) мовою справжні грецькі тлумачення православних і церквою засвідченних тлумачів божественних і священних канонів, перш за все дивного і славного Івана Зонара, потім Феодора Вальсамона , і зрідка Алексія Аріста».
Як видання грецької кормчої і поміщених в ній тлумачень зроблено і надруковано з дозволу і визначення святішого вселенського патріарха і Святого Синоду; то в цьому самому виразилося вже і схвалення тлумачень Зонара, Арістей і Вальсамона вищої церковної влади православної грецької церкви.
Потім таке ж схвалення вищої церковної влади грецької церкви тлумаченням названих тлумачів знову висловлено при виданні церковних правил в Афінах у 1852-1854 рр.., Надрукованному також з дозволу святої і великої Христової церкви (Константинопольської) і Священного Синоду Церкви Єллінської.
www.agioskanon.ru
