Святіший Патріарх Кирил spacer Руська Православна Церква spacer Українська Православна Церква spacer Помісні i Автономні Церкви spacer Канони Православної Церкви

Тихон

Тихон

Дата народження: 19 січня 1865 р.

Дата смерті: 7 квітня 1925 р.

Дата хіротонії: 19 жовтня 1897 р.

Дата постригу: грудень 1891 р.

Країна: Росія

Біографія:

Майбутній патріарх Тихон (в миру Василь Іванович Белавін) народився 19 січня 1865 року в місті Торопце Псковської губернії в сім’ї потомственого священика. Закінчивши курс торопецького духовного училища в 1878 р., вступив до Псковської духовної семінарії, після її закінчення ― в Петербурзьку духовну академію, яку закінчив у 1888 р. зі ступенем кандидата богослов’я і правом отримання ступеня магістра без нового усного випробування. 11 червня 1888 наказом обер-прокурора Святішого Синоду призначений викладачем основного, догматичного і морального богослов’я в Псковську духовну семінарію. Примітно, що товариші по семінарії називали Василя Белавіна архієреєм, а в Академії, немов передбачаючи його майбутнє служіння, студенти прозвали його Патріархом.

У грудні 1891 р. єпископом псковським і Порховським Гермогеном пострижений у чернецтво з ім’ям Тихона на честь святителя Тихона Задонського. На наступний день в кафедральному соборі Пскова висвячений в сан ієродиякона, через тиждень — в сан пресвітера.

У березні 1892 р. визначенням Святішого Синоду призначений інспектором, а згодом ректором Холмської семінарії зі зведенням у сан архімандрита.

19 жовтня 1897 р. в Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври Санкт-Петербурга хіротонізований на єпископа Люблінського, вікарія Холмсько-Варшавської єпархії. Хіротонію очолив митрополит Петербурзький і Ладозький Паладій.

14 вересня 1898 р. призначений єпископом Алеутським і Аляскинським; з 17 січня 1900 р. — єпископ Алеутський і Північно-Американський.

6 травня 1905 р. возведений в сан архієпископа.

Піклуванням архієпископа Тихона в США були відкриті десятки нових храмів, до складу єпархії увійшли десятки уніатських громад, мали місце випадки переходу американців з інославія в Православ’я. За активної участі глави російської місії в Північній Америці завершився переклад богослужбових текстів на англійську мову, були відкриті перша в США православноая духовна семінарія, парафіяльні школи і притулки для дітей.

25 січня 1907 р. переведений на Ярославську кафедру.

Наприкінці 1913 р. призначений архієпископом віленським і литовським. При перекладі з Ярославля міська Дума Ярославля присвоїла архієпископу Тихону титул почесного громадянина міста Ярославля.

У червні 1917 р. обраний на Московську кафедру зі зведенням у сан митрополита. Ухвалою Святішого Синоду від 13 серпня 1917 р. № 4979, затвердженим Тимчасовим урядом 14 серпня, зведений у сан митрополита.

15 серпня 1917 р. відкрився Всеросійський Помісний Собор, який відновив патріаршество. Після чотирьох турів голосування Собор обрав кандидатами на Першосвятительський Престол архієпископа Харківського Антонія (Храповицького), архієпископа Новгородського Арсенія (Стадницького) і митрополита Московського Тихона. Патріарха належало обрати жеребом, і він упав на митрополита Тихона. Інтронізація була здійснена 21 листопада в Патріаршому Успенському соборі Московського Кремля.

Новому Патріарху насамперед довелося вирішувати питання про відносини з новим державним ладом, вороже ставляться до Церкви, а також належало зробити все можливе, щоб зберегти Православ’я у важкий період лихоліття в умовах революції, громадянської війни і загальної розрухи, що захлеснули Росію.

У першому зверненні до Всеросійської пастви Патріарх Тихон характеризував пережиту країною епоху як “годину гніву Божого”; в посланні від 19 січня (1 лютого) 1918 р. він висловлює заклопотаність становищем Церкви і засуджує криваві заворушення. Патріарх викривав безбожну владу, що спорудила гоніння на церкву, і анафематствовал тих, хто від імені влади творив криваві розправи. Він закликав усіх віруючих до захисту церкви, що ображається: «а ви протистаньте їм силою віри вашої, вашого владного всенародного крику… а якщо потрібно буде і постраждати за справу Христову, кличемо вас, улюблені чада Церкви, кличемо вас на ці страждання разом з собою…»

Влітку 1921 р., під час страшного голоду, Патріарх Тихон організував Комітет допомоги голодуючим і видав відозву про допомогу голодуючим, звернене до православної Росії і до всіх народів. Він закликав церковноприходські ради жертвувати дорогоцінні церковні прикраси, які не мають богослужбового вжитку. Комітет, очолюваний Патріархом, зібрав великі кошти і багато в чому полегшив становище голодуючих.

21 липня 1918р. в слові, сказаному після читання Євангелія в Казанському соборі на Червоній площі, засудив розстріл царя Миколи II з сім’єю і те, що «виконавчий комітет схвалив це і визнав законним».

Святіший Патріарх Тихон також активно протистояв обновленському розколу.

Предстоятель робив кроки до нормалізації відносин з державою. У посланнях Патріарха Тихона проголошувалося: «Російська Православна Церква… повинна бути і буде єдиною Соборною Апостольською Церквою, і всякі спроби, з чиєї б сторони вони не виходили, увергнути Церкву в політичну боротьбу повинні бути відкинуті і засуджені» (з відозви від 1 липня 1923 р.).

Новим важливим кроком до встановлення позитивного діалогу між Церквою і переміг громадським ладом став документ, відомий як заповіт Святішого Патріарха Тихона від 7 січня 1925 р.: «у роки громадянської розрухи, з волі Божої, без якої в світі ніщо не відбувається, на чолі Російської держави стала Радянська влада. Не погрішуючи проти нашої віри і Церкви, не допускаючи ніяких компромісів і поступок в області віри, в цивільному відношенні ми повинні бути щирими по відношенню до Радянської влади і працювати на загальне благо, узгоджуючи розпорядок зовнішнього церковного життя і діяльності з новим державним ладом… разом з цим ми висловлюємо впевненість, що установка чистих, щирих відношенні спонукає нашу владу ставитися до нас з повною довірою».

Особистою проповіддю і твердим сповіданням християнської правди, невпинною боротьбою з ворогами Церкви Патріарх Тихон викликав ненависть представників нової влади, що постійно переслідувала його. Його ув’язнювали, утримували під домашнім арештом у московському Донському монастирі. Життя Його Святості весь час була під загрозою: на нього тричі здійснювалися замахи, проте він виїжджав для здійснення богослужінь в різних храмах Москви і за її межами.

Святіший Патріарх Тихон помер 7 квітня 1925 року, в свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, і був похований в московському Донському монастирі.

1 листопада 1981 р. рішенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви Закордоном Патріарх Тихон був канонізований в лику сповідників з включенням в Собор новомучеників і сповідників Російських.

У 1989 р, в рік 400-річчя встановлення патріаршества в Росії, Святіший Патріарх Тихон був прославлений Російською Православною Церквою.

На початку 1992 р. в Малому соборі Донського монастиря сталася пожежа; при відновлювальних роботах були виявлені мощі святителя Тихона, похованого тут в 1925 р. 19 лютого 1992 р. відбулося набуття святих мощів Патріарха. В даний час вони спочивають у Великому соборі Донського монастиря м. Москви.

Пам’ять святителя відбувається: 26 вересня / 9 жовтня (день прославлення); 5/18 жовтня (Собор московських Святителів); 5/18 листопада (обрання на патріарший престол); 25 січня / 7 лютого (Собор новомучеників і сповідників Російських), якщо це недільний день, якщо немає — то в найближчу неділю до 7 лютого; 25 березня / 7 квітня (день преставлення).