18 березня 2022 року Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирило очолив роботу Вищої Церковної Ради Руської Православної Церкви. Відкриваючи засідання, Святіший Владика звернувся до учасників зі вступним словом.
Сердечно вітаю всіх членів Вищої Церковної Ради.
Після нашої останньої зустрічі пройшло чимало часу, відбулася велика кількість подій. Сьогодні ми маємо прийняти низку рішень на порядку денному, але, крім того, обмінятися думками щодо того, що відбувається. Насамперед того, що відбувається в Україні, і як це відбивається на міжправославних та міжконфесійних відносинах. Поділюся інформацією про свої зустрічі відеозв’язком з Папою Римським та Архієпископом Кентерберійським, коли було дуже детально обговорено насамперед питання безпеки людей в Україні, а також пов’язані з українською темою відносини між православними та католиками. Все це важливо в плані наших стосунків із Католицькою Церквою, з англіканською спільнотою і, звичайно, важливо в плані двосторонніх відносин Патріарха з Предстоятелями цих Церков. Вважаю, що зустріч — хоча і по відеозв’язку, але реальна зустріч віч-на-віч мала позитивне значення і для збереження добрих відносин між нашими Церквами, і з погляду формування загального, наскільки це можливо, підходу до ситуації в Україні.
Хотів би також сказати, що те, що відбувається в Україні, вимагає від нас не лише серйозного аналізу з церковної точки зору, а й наших молитов. І ще раз наголосити, що Руська Церква, незважаючи на дуже негативний політичний контекст, покликана сьогодні зберігати духовну єдність нашого народу — російського та українського народів — як єдиного народу, який вийшов із Київської купелі Хрещення. Ця єдність, безсумнівно, наражається на певні небезпеки в умовах воєнних дій, а якщо говорити про зовнішній фактор, то інтернет-простір, інформаційний простір також став полем битви, і в цьому просторі є дуже багато дезінформації, прямої брехні, провокаційних заяв, які здатні розбдити негативні почуття людей, що перешкоджають якнайшвидшому вирішенню конфлікту та примиренню. І в цьому контексті я вважаю особливо важливим те, що відбувається сьогодні в нашій Церкві — в Російській Федерації, Україні, Білорусі, інших країнах. Вважаю, що позиція Церкви може стати реальним миротворчим фактором, який позитивно впливає на те, що відбувається у братній для нас Україні. Ми повинні особливо ревно підносити молитви про мир і, звичайно, супроводжувати нашу молитву конкретними справами. А найконкретнішою та найважливішою справою сьогодні є надання допомоги тим, хто постраждав від цього конфлікту, насамперед біженцям, які перебувають, у тому числі, і на території Російської Федерації. Ми повинні особливо ревно підносити молитви про мир і, звичайно, супроводжувати нашу молитву конкретними справами. А найконкретнішою та найважливішою справою сьогодні є надання допомоги тим, хто постраждав від цього конфлікту, насамперед біженцям, які перебувають, у тому числі, і на території Російської Федерації. Ми повинні особливо ревно підносити молитви за мир і, звичайно, супроводжувати нашу молитву конкретними справами. А найконкретнішою та найважливішою справою сьогодні є надання допомоги тим, хто постраждав від цього конфлікту, насамперед біженцям, які перебувають, у тому числі, і на території Російської Федерації.
Допомога людям, які страждають від конфлікту, зустрічає широку громадську підтримку, і ми маємо намір множити наші зусилля, служачи ближньому і вносячи тим самим внесок у примирення між нашими народами. Але в будь-яких історичних умовах слід старанно нести наші звичайні труди, до яких я всіх і закликаю. Це насамперед праця молитви та неодмінні зусилля до збереження добрих стосунків між народами, які виявились залученими до цього конфлікту. Церква не може нести жодного іншого сигналу, крім миротворчого, бо скрізь наша паства — і з одного, і з другого боку барикад.
Тепер кілька слів щодо порядку денного засідання. Ми обговоримо низку питань, зокрема, тему впровадження системи дистанційної освіти для семінарій. Цей проєкт реалізується по лінії Навчального комітету в рамках реформи системи духовної освіти та є наскрізною темою для Вищої Церкви. Сьогодні ми знову звернемо увагу на цю тему, яка дійсно є однією з найважливіших у нашому порядку денному протягом тривалого часу. Вважаю, що дистанційний формат, який почав впроваджуватися у систему духовної освіти, підвищить доступність нашої освіти у семінаріях, академіях і, звичайно, дозволить збільшити охоплення, тобто. направити роботу на більш широку аудиторию.
Технічно зараз все дуже досконало, якість телевізійної картинки чудова, так що справді виникає ілюзія присутності. Але при цьому очевидно, що дистанційний формат не є достатнім, і він можливий лише в контексті розуміння, що це лише додатковий інструмент процесу творення. У жодному разі, хоч би як це було спокусливо, дистанційний формат не повинен ставати головним, основним, провідним — він може розглядатися лише як допоміжний та додатковий.
З підвищенням кваліфікації священнослужителів пов’язаний наступний пункт порядку денного. У нас вже накопичено певний досвід у цій галузі, і система підвищення кваліфікації дає позитивні результати. Ми поговоримо сьогодні і про цю систему, попрошу отця Максима подати свої міркування.
Ще раз хочу сказати, що, звичайно, велика увага була приділена і приділяється тому, що відбувається в Україні. Ще раз хочу наголосити на важливості того, що в моїх особистих контактах по відеозв’язку і з Папою Римським, і з Архієпископом Кентерберійським виявився високий рівень згоди та розуміння. І, можливо, найважливіше враження, яке я виніс: наші співрозмовники не віддалилися від нас і не стали нашими ворогами, а це означає, що політичний контекст, з Божої милості, не руйнує ті зв’язки, які ми створювали з нашими побратимами, або, як тепер кажуть, партнерами, незважаючи на нищівну критику з боку певної частини нашої церковної спільноти. Ви пам’ятаєте всі ці заклики вийти із Всесвітньої ради церков, припинити двосторонні стосунки; нам казали, що це зрада Церкви тощо. Ось сьогодні ми переконуємось у тому, що якби всього цього не було, то наша Церква була б у повній ізоляції і у нас не було б жодних можливостей передати наше розуміння ситуації, наш погляд на те, що відбувається нашим партнерам. І, що найголовніше, ми не мали б шансів бачити в цих партнерах людей, які з розумінням ставляться до позиції Руської Православної Церкви. Тому ми отримали з життя переконливе підтвердження правильності того курсу на розвиток відносин із православними та неправославними християнами, який наша Церква взяла у повоєнні роки. Звичайно, наша участь у роботі Всесвітньої ради церков була дуже важливим фактором розвитку цих відносин та створення певної атмосфери довіри, яка сьогодні, за цих умов, нам дуже допомагає. то наша Церква була б у повній ізоляції і ми не мали б жодних можливостей передати наше розуміння ситуації, наш погляд на те, що відбувається нашим партнерам. І, що найголовніше, ми не мали б шансів бачити в цих партнерах людей, які з розумінням ставляться до позиції Руської Православної Церкви. Тому ми отримали з життя переконливе підтвердження правильності того курсу на розвиток відносин із православними та неправославними християнами, який наша Церква взяла у повоєнні роки. Звичайно, наша участь у роботі Всесвітньої ради церков була дуже важливим фактором розвитку цих відносин та створення певної атмосфери довіри, яка сьогодні, за цих умов, нам дуже допомагає. то наша Церква була б у повній ізоляції і ми не мали б жодних можливостей передати наше розуміння ситуації, наш погляд на те, що відбувається нашим партнерам. І, що найголовніше, ми не мали б шансів бачити в цих партнерах людей, які з розумінням ставляться до позиції Руської Православної Церкви. Тому ми отримали з життя переконливе підтвердження правильності того курсу на розвиток відносин із православними та неправославними християнами, який наша Церква взяла у повоєнні роки. Звичайно, наша участь у роботі Всесвітньої ради церков була дуже важливим фактором розвитку цих відносин та створення певної атмосфери довіри, яка сьогодні, за цих умов, нам дуже допомагає. ми не мали б шансів бачити в цих партнерах людей, які з розумінням ставляться до позиції Російської Православної Церкви. Тому ми отримали з життя переконливе підтвердження правильності того курсу на розвиток відносин із православними та неправославними християнами, який наша Церква взяла у повоєнні роки. Звичайно, наша участь у роботі Всесвітньої ради церков була дуже важливим фактором розвитку цих відносин та створення певної атмосфери довіри, яка сьогодні, за цих умов, нам дуже допомагає.
Прес-служба Патріарха Московського та всієї Русі
