Послання Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, присвячене 100-річчю подвигу новомучеників і сповідників Церкви Руської при вилученні церковних цінностей.
Улюблені у Господі архіпастирі, всечесні отці, ченці і черниці, дорогі брати і сестри!
У ці дні, коли ми молитовно згадуємо подвиг новомучеників і сповідників Церкви Руської, явлений нашими достославними попередниками в годину лютих випробувань, я звертаюся до всіх вас словами апостольського вітання: благодать і мир вам нехай примножаться в пізнанні Бога і Христа Іісуса, Господа нашого (2 Пет. 1:2).
Сто років тому у вихорі післяреволюційних змін богоборці знайшли, як їм здавалося, відповідний привід для того, щоб розгорнути потужну антирелігійну кампанію: під приводом збору коштів для потреб голодуючих Поволж’я та інших регіонів країни почалося насильницьке вилучення церковних цінностей, що супроводжувалося репресіями духовенства, ченців і мирян. Беззаконня і свавілля, нехтування і наруга над святинями незабаром стали повсюдними.
В умовах найжорстокіших гонінь в лютому 1922 року святитель Тихон, Патріарх Всеросійський, звернувся до всіх вірних чад Руської Православної Церкви з особливим посланням, в якому свідчив про активні зусилля, які робить Церква, щоб підтримати стражденне від голоду населення. Крім закликів до глав окремих християнських конфесій допомогти грошовими коштами і продовольством, з благословення святителя Тихона був заснований спеціальний церковний комітет, а у всіх храмах організований збір пожертвувань.
Більш того, беручи до уваги масштаби лиха, Патріарх дозволив «жертвувати на потреби голодуючих дорогоцінні церковні прикраси і предмети, що не мають богослужбового вживання». Єдине, з чим не міг погодитися Первосвятитель, — з вилученням із храмів «священних предметів, уживання яких не для богослужбових цілей забороняється канонами Вселенської Церкви і карається нею як святотатство» (послання Патріарха Тихона про допомогу голодуючим і вилучення церковних цінностей, 15/28 лютого 1922 р.).
Однак, незважаючи на ясно викладену і обґрунтовану позицію Патріарха Тихона, насильницькі вилучення продовжилися. Досить нагадати про події, що відбулися в березні 1922 року в Шуї, щоб зрозуміти, яке насправді ставлення до Церкви було у нової влади. По натовпу людей, що встали на захист зневажених святинь, було відкрито кулеметний вогонь. Скоєним злодіянням переслідування віруючих, на жаль, не закінчилися.
Богоборці не приховували, що бачать своєю головною метою остаточну і швидку розправу над Руською Православною Церквою. І сьогодні, через сто років, не можна без здригання читати страшні рядки директиви: «чим більше число представників реакційного духовенства … вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще, … щоб на кілька десятків років ні про який опір вони не сміли і думати». Не турбота про голодуючих людей, а пекельна злість і ненависть до Церкви рухали безбожними «будівельниками» нової Росії.
У ході кампанії з вилучення церковних цінностей тільки за перше півріччя 1922 року більшовиками було спровоковано понад 1400 випадків кривавих зіткнень, які супроводжувалися арештами, показовими судовими процесами, розстрілами, тюремними ув’язненнями і висилками.
У цих переслідуваннях і стражданнях за ім’я Христове тисячі чад церковних явили приклад міцної віри і духовної стійкості, терпіння і мужності, прийняли мученицьку смерть і нев’янучі вінці слави (1 Пет. 5:4). Нині ж вони предстоять Престолу Вседержителя, підносячи молитви про Церкву Руську, про земну Вітчизну нашу, про країни і народи, що сповідують православну віру.
Розмірковуючи про причини трагічних подій XX століття, ми свідчимо: усі спроби побудувати «світле майбутнє» без Бога приречені на невдачу, а тому і не можуть дати людям такого бажаного щастя і благополуччя. Воістину, якщо Господь не зведе будинок, марно трудяться його будівельники; якщо Господь не охоронить міста, марно не спить страж (Пс. 126:1). Треба бути сліпим, щоб не бачити цього головного уроку минулого століття!
Згадуючи минуле та здійснюючи рятівну місію в сьогоденні, Церква очікує славного Другого пришестя Христового, коли, за словом Святого Письма, буде Бог у всьому все (1 Кор. 15: 28), коли Він кожну сльозу з очей людських зітре, і не буде вже смерті; ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося (Апок. 21:4).
Поки ж, перебуваючи на землі і зі смиренням проходячи життєвий шлях (Євр. 12: 1), будемо прагнути жити за євангельськими заповідями, старанно молитися і неліносно трудитися, ухилятися від зла і творити добро (Пс. 33: 15), зберігати єдність духу в союзі миру (Еф. 4:3).
Бог терпіння і розради нехай дарує Вам бути в однодумності між собою, за вченням Христа Іісуса, щоб ви одностайно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Іісуса Христа (Рим. 15:5-6). Амінь.
+КИРИЛ, ПАТРІАРХ МОСКОВСЬКИЙ И ВСІЄЇ РУСІ
