18 вересня 2022 року, в Неділю 14-у після П’ятидесятниці, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил >звершив чин великого освячення храму великомучениці Варвари в районі Талнах м. Норильська Красноярського краю та очолив служіння Божественної літургії. Після богослужіння Предстоятель Руської Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

Ваші Високопреосвященства та Преосвященства! Владико Агафангеле! Ваше Превосходительство, пане губернаторе! Дорогі отці, брати, сестри! Високопоставлені гості!

Хотів би всіх вас привітати із важливою історичною подією. Чотири роки тому Господь привів мене сюди, і я мав можливість закласти тоді камінь в основу цього храму. Коли відвідуєш північні регіони країни, в яких клімат відрізняється від регіонів, де мешкає більшість населення, коли бачиш, наскільки крихкою є природа Півночі, розумієш, наскільки мають бути сильними люди, щоб тут жити, працювати, будувати, творити. А якщо взяти до уваги економічне значення Норильська, з яким ми мали змогу познайомитися, коли розумієш, наскільки все це важливо для країни, то усвідомлюєш подвиг, який здійснюють тут люди, які несуть трудову вахту та забезпечують усе необхідне для того, щоб тут було достатньо влаштоване життя та розвивалося місцеве суспільство. Так і відбувається.

Але цілком очевидно: щоб робити тут щось, потрібно докладати значно більше зусиль, порівняно з іншими, більш комфортними з кліматичної точки зору регіонами. На одиницю виконаної роботи люди, безперечно, витрачають тут більше енергії. Ось учора мені довелося спуститися на глибину двох кілометрів і побачити там, на цій глибині, працю шахтарів. Це справді героїчна праця. Знаходишся в зоні, де вже тепло від тієї спеки, яка всередині Землі, розумієш, на якій же глибині ти знаходишся, де відчувається нестача кисню, і розумієш, що умови дуже непрості. І там, на цій глибині, чудово трудяться люди, і ти сповнюєшся глибокою повагою та вдячністю всім тим, хто несе тут трудову вахту. А також і до членів сімей, які поділяють із шахтарями та іншими трудівниками їхню непросту повсякденність та допомагають працювати, зберігати і добрий настрій, що дуже необхідно, і здоров’я.

Я хотів би подякувати всім, хто тут працює, панові губернатору, його команді, всім тим, хто в забої, тим, хто забезпечує виробництво. А також тим, хто займається тут культурою, хто навчає дітей, хто забезпечує медичне обслуговування, хто охороняє порядок, необхідний у будь-якому людському співтоваристві. Ви робите дійсно велику справу. Освоєння Російської Півночі — це освоєння територій, у яких незліченні скарби, величезні багатства, величезний потенціал нашої країни. І коли усвідомлюєш масштаб цього потенціалу, розумієш, які марні всі спроби налякати нашу країну — те, що сьогодні ми спостерігаємо в галузі міжнародних відносин. Ось тих «лякальників» привезти сюди і помістити в умови, в яких ви працюєте. Щоб вони подивилися на ваші обличчя, побачили цю силу — силу волі, силу духу, здатність долати труднощі. Тоді, можливо, ще більше задумалися б, чи варто ображати росіян чи не варто.

Допомагай Бог у цей непростий час кожному з нас працювати на своєму місці, зміцнюючи силу нашої країни, могутність нашої Вітчизни, яка сьогодні є синонімом нашої спільної безпеки та спільного благополуччя. Віримо, що так і буде. А всім вам, мої дорогі, я хотів би ще й ще раз щиро подякувати за ту працю, яку ви несете тут, у цих непростих умовах. За те, як ви упорядковуєте цей чудовий край, як розвиваються освіта, культура, наука, суспільне життя в далеко не простих і нелегких кліматичних умовах. Нехай Господь допомагає всім вам, зміцнює ваші сили душевні й тілесні. Особливо моя молитва про молодь, дітей, які мають від нашого покоління прийняти вахту служіння Батьківщині, але, що найважливіше, вахту збереження православної віри. Тому що сила народу завжди пов’язана із силою віри. Коли послаблювалася віра, тоді й народ слабшав. Як мені говорили багато хто з тих, хто бився під час війни на передньому краї, в окопах атеїстів не буває. А коли я питав, як же так, радянський час був, партійні були серед офіцерів і солдатів, — відповідь була така: на передовій, особливо перед тим, як за кілька хвилин пролунає команда «В атаку!», атеїстів в окопах не буває. Кожен належить вічності, Богу. Ця внутрішня глибинна віра нашого народу допомогла і тоді, у тяжкі роки війни, і здатна допомагати нам сьогодні у важких обставинах життя.

Я від щирого серця хотів би побажати всім вам, сил, міцності, здоров’я. Бережіть своє здоров’я, тому що кліматичні умови досить непрості тут, на Півночі, але, найголовніше, зберігайте віру та любов до Вітчизни, які є двома крилами, на яких злітає людина. А якщо хоча б одне з цих крил підбито, то й іншому крилу не вистачає сили, щоб підняти вгору людину, її особистість, її совість. Нехай Господь зберігає цю землю, таку багату, процвітаючу і водночас таку непросту для того, щоб жити тут і освоювати ті багатства та скарби, які Бог дарував нашій країні.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі